Марія НЕЧАЙ

цього НЕ МОЖНА ЗАБУТИ

26 листопада вперше на державному рівні в усіх містах і селах України відзначено 73-ю річницю голодомору. В загальнонаціональній акції “Засвіти свічку” взяли участь мільйони українців. В Києві у Національній опері звучав реквієм, а на печерських пагорбах кияни, в пам’ять про невинні жертви, запалили свічки і висадили саджанці калини. На цьому місці буде збудовано пам’ятник жертвам голодомору і закладено калиновий гай. Президент України Віктор Ющенко закликав світову спільноту визнати голодомор 1932-33 років геноцидом проти українського народу.

Важко збагнути розумом, як у ХХ столітті, на щедрій і багатій українській землі протягом трьох голодоморів, організованих більшовицькою владою, загинуло більше 16 млн. чоловік (1921-22 рр. – від 0,5 до 1,5 млн.; 1932-33 рр. – від 4,5 до 13 млн.; 1946-47 рр. – від 0,5 до 1,5 млн. чол.). Найжорстокішим був голод 1932-33-х років. Тридцятитисячники, послані з Москви комісари і місцеві бригади активістів, виконуючи план хлібозаготівель, забирали у людей все: зерно, картоплю, буряки, з горщиків викидали приготовлену їжу, розвалювали в хатах печі. Згвалтовані комуністичною маячнею нелюди прирекли мільйони українських селян на голодну смерть. Люди бунтували, беззбройні селяни кидалися на склади з награбованим у них хлібом, який просто неба гнив на залізничних станціях і в портах. Голодні селяни сім’ями тікали в міста, намагалися виїхати за межі України, в російські губернії. Виконуючи директиву мос-ковського уряду, “заградотряди” коло міст і на кордоні зустрічали голодуючих кулями. Великий страх смерті спонукав голодних людей до людоїдства.

В той час, коли мільйони українських селян гинули від голоду, московський уряд відправляв зерно на продаж за кордон. Саме в голодному 1932 році з України було вивезено за кордон найбільшу кількість зерна.

Українці за кордоном знали про голод в Україні й намагалися допомогти своїм братам, але Москва не дозволила їм це зробити. Ешелони з зібраним на Західній Україні зерном радянська влада не пропускала через кордон на річці Збруч і повертала їх назад.

Організовуючи штучні голодомори, виселяючи сільських господарів на Сибір, московські нелюди прагнули назавжди вирішити українське питання і знищити хліборобів. І їм це частково вдалося. Обезлюднені, спустілі українські села Південної і Східної України Москва заселяла переселенцями з Центральної Росії. Виморивши голодом мільйони українців, Сталін цинічно заявив: “Жить стало лучше, жить стало веселей”.

Голодомор задумувався, щоб завдати страшного удару українській нації, знищити українство, щоб Україна не мала жодних претензій на власну державність. Це був спланований Москвою геноцид проти українського народу.

Тож хай пам’ять про мільйони замордованих московською імперією українців допоможе консолідувати націю в XXI столітті.

В загальнонаціональній акції “Засвіти свічку” взяли участь жителі Сокальщини. Священики відправили панахиди за невинні жертви голодоморів в Україні. Після панахиди жалобна процесія сокальчан на чолі з священиком вирушила до колишньої катівні НКВД на вулиці Шашкевича. В колоні йшли вояки УПА і політв’язні, члени національно-патріотичних партій і громадських організацій, громадяни Сокаля. Вздовж походу жалобної процесії на тротуарі стояли учні сокальських шкіл з запаленими свічками.

Біля колишнього приміщення НКВД відбувся траурний мітинг. Мітинг відкрила заступник голови РДА Марія Христинич. “Сьогодні в жалобі Україна. 1932-33 рр. в Україні був великий голод, викликаний злою волею одних людей проти інших. Ніхто не знає, скільки людей зійшло в могили. Сьогодні вся Україна плаче за ними”, – сказала М. Христинич.

З жалобним словом виступив голова РДА Олег Солодяк. Зокрема, він сказав: “Хто не знає своєї історії, той не вартує майбутнього. Через злочинну політику тоталітарного режиму в Україні мільйони людей стали жертвами голодоморів і політичних репресій, третина жертв – жінки і молодь. Ці страшні часи минули, і ми до них не повернемось, але цього ніколи не можна забути”.

“Нас зібрала сумна година, щоб вшанувати пам’ять мільйонів українців, які через нелюдськість померли голодною смертю. Ми не можемо повернути історію, щоб зменшити ту рану. Ми можемо лише вшанувати тих, кого немає”, – сказав голова районної ради Ігор Войтович.

Спогадами поділився політв’язень Іван Сорока, який у 1944 році пройшов через сокальську катівню, а Марія Грицай, почесний голова Спілки політв’язнів Сокальщини, закликала всіх учасників акції до єдності, бо в єдності наша перемога.

Учасники акції “Засвіти свічку” пом’янули хвилиною мовчання загиблих від голоду і жертв політичних репресій.

Громада сумно схилила голови. Десятки свічок засвітилися під стінами колишнього будинку НКВД. Тишу сколихнув церковний передзвін...