** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина :: Блаженні

Блаженна Олімпія Біда - свідок невинних страждань монашества


Українська Греко-Католицька Церква має численні свідоцтва всецілої посвяти Христові слуг Божих, які прикладом власного життя, повного терпінь та прощення, зуміли без власної корисливості чи ненависті до ворогів принести свої серця на вівтар Божої Любові Вони заохочували інших наслідувати Христа, жити в єдності з Ним і прямувати до Небесного Царства, яке приготував Ісус для кожної людини. Яскравим прикладом для наслідування є постать мужньої черниці, жертвенної настоятельки сестер Згромадження Св. Йосифа, блаженної Олімпії (Ольги) Біди.

Блаженна Олімпія Біда

Майбутня свята народилася у с. Цеблів на Сокальщині у 1903 р. у сім'ї Олексія та Анни, де, крім Ольги, було ще троє інших дітей — брат Володимир і сестри Наталя та Єва. У цьому селі вона виросла, пізнала любов Христа, навчилась маминих молитов та закінчила чотири класи початкової школи. У цьому ж селі знаходився вже довший час перший осідок Згромадження сестер Св. Йосифа.

Сестри Святого Йосифа є Згромадженням Східного обряду, яке напевно найбільше з усіх монаших спільнот зазнало терпінь. Воно налічувало невелику кількість монахинь; почало щойно розвиватися, коли настали переслідування Церкви. Усі доми були закриті, а найболючішим стало те, що у 1947 р. закрито також і матірний дім у с. Цеблів. Сестер повиганяли з монастирських домів, а десять з них вивезли на Сибір за релігійні переконання, троє з яких там і померло.

Ольга Біда, будучи ще досить юною, вступає до згромадження, де з перших днів старається наслідувати харизми, котрі мав о. Кирило Селецький, засновник згромадження, та виконує всіляку доручену їй працю. Під час новіціату сестра Олімпія, добре знаючи, що основною рисою її монашої спільноти є праця у захоронках (дитячих садках), вчиться працювати з дітьми, відчувати їхні потреби, бути їхньою потіхою та духовною провідницею. Невдовзі сестру як добру виховательку направляють у с. Жужеляни Сокальського повіту для праці з молоддю. Сестри тут займалися духовним вихованням підлітків. Попередньо вони ходили та розпитували батьків, чи можуть ті дати на навчання та виховання свою дитину. На той час у монастирському домі знаходилось 12 дівчат і с. Олімпія була призначена їхньою вихователькою та опікункою. Праця с. Олімпії серед них принесла рясні плоди. Така постава і ревність у виконанні будь-якої справи після шести років праці з дівчатами приносить сестрі Олімпії нові обов'язки, а саме — бути настоятелькою ще одного чернечого дому у м. Хирові, куди її переводять у 1938 р. Саме з цього міста почнеться хресна дорога сестри на її "Сибірську" Голгофу.

"Сестра Олімпія була дуже добра, приємна на вигляд і дуже жертвенна... середнього зросту, носила постійно окуляри, завжди трохи усміхнена, скромна, тиха. Вона ніколи не вступала у які б то не було суперечки", — так про неї говорять у своїх спогадах сестри, що мали можливість контактувати з нею.

Будучи настоятелькою, с. Олімпія старалася всеціло віддатися у руки Господні, щоб в той спосіб навчити інших сестер доручати у такий несприятливий час свої серця Всевишньому: "Віддаю себе за них в посвя¬ту, щоб і вони були освячені в правді" (їв. 17,19).

У Хирові сестри були серцем майже цілого міста, до них горнулися діти, яких вони навчали Божого слова, готували до Св. Причастя. Старшим обручниці Христа завжди давали пораду в тих чи інших сімейних обставинах, вчили любити дітей, віддаватися вповні для них, а понад усе — покладати свою надію на Бога.

У 1944 р. пароха Хирова о. Тараса Бобковича енкаведисти забрали до тюрми, коли він повертався із Св. Літургії. Одночасно вони почали регулярно навідуватись до монастиря, де насміхалися з сестер, по¬грожували, щоб ті відреклися від життя з Богом. Так почалась нова доба у житті настоятельки дому с. Олімпії, а також й інших монахинь. Усі розуміли, що настає час, коли потрібно буде власним життям засвідчити віру у Христа. Енкаведисти висліджували сестер на кожному кроці, та ті, будучи сміливими і рішучими у проповідуванні Євангелії, не переставали заохочувати людей до молитви, а ще більше — збирали їх на спільні відправи, бо пароха вже не було. У 1950 р., коли сестри поверталися із костелу в Добро-милі, над'їхала машина ("чорний ворон"), в яку їх заштовхали і повезли. Це було перше велике попередження для с. Олімпії та інших сестер. їм наказали поскидати чернечу одежу та припинити ту діяльність, якою займалися. Сестер привели до відома, що коли не перейдуть на "правдиву віру", то санкції щодо них будуть доволі жорстокішими. Після цього вони були випущені на волю, але ще з більшою любов'ю старалися закликати людей до ревної молитви, збереження своєї віри та плекання чеснот. Під час одного богослуження на цвинтарі у 1950 р. сестер забрали енкаведисти та повезли у Бориславську в'язницю, де вони провели 6 тижнів у важких умовах. Спали на цементі, підстеливши якісь речі, а оскільки годувати сестер відмовились, то їли лише те, що взяли з собою.

Сестра Олімпія знала, що відтепер потрібно буде нести важкий хрест, і то сміливо, щоб інші її духовні дочки брали приклад від неї та заради Христа були готові терпіти найважчі муки. Згодом вона дістала вирок - довічне заслання за "антирадянську діяльність" у с. Харськ Томської області. Сестра Олімпія власноручно підписує документ, де погоджується з вироком на довічне заслання. На засуджених чекав еталон, вагони якого були позначені буквами алфавіту. Людей розподіляли відповідно до того, з якої букви починались їх прізвища. Сестра Олімпія і тут поступає, як добра мати: вона хоче подати владі заяву, щоб не вивозили на Сибір хвору на туберкульоз сестру Лаврентію, однак недужа сама вирішує спів-терпіти з настоятелькою. Остання (Олімпія) добивається, щоби сестру Лаврентію, а також хворобливу с. Глікерію помістили з нею в один вагон. У такий спосіб с. Олімпія прагне бодай якимсь чином допо¬могти хворим сестрам, співболівати разом з ними, підтримувати на дусі та далі творити ту спільноту, у якій вони були покликані жити. Хоч не раз під час дороги сестра Олімпія відчувала, що ось-ось не витримає і передчасно помре, та завжди пробуджувалась якась сила, жива надія, що це ще не кінець, а лише початок хресної дороги. З Томської області, куди вони прибули після двох тижнів дороги, сестер відправили у спецпоселення, де вони вже самі мусіли шукати собі житло. Праця була важкою: "зимою рубали ліс, літком косили та заготовляли сіно". Слабке здоров'я сестер не дозволяло їм працювати вповні сил. Сестру Олімпію часто боліла нога — відновилося запалення ключового нерва. "Мали начальника Кисільова, який не дивився, чи хто хворий, чи здоровий, всіх виганяв на роботу, любив повторювати фразу: "Не умееш — научим, не хочеш — заставим", але сестри все стійко зносили.

У листі до провінційної настоятельки с. Неонилії с. Олімпія пише: "Божа Всемогучість, Боже Провидіння не дасть своїм діткам пропасти на чужині, бо Він є з нами і тут, хотя між тими лісами і водами, не забуває за нас... ми повинні радуватися і гордіти тим, що ми удостоїлися такої ласки у Господа, бо Христос сказав: Блаженні гонені і переслідувані за правду, бо таких є Царство Небесне, а нащо нам чого більше. Та ми Христові, а Христос наш. За віру, за справу Божу ми терпимо, а що може бути краще за це... Ідім сміло Його слідами. І не тоді, коли нам добре, але тоді, коли гірко, скажімо: Богу слава за все".

Перебуваючи на чужині, сестра Олімпія продовжувала підтримувати монашу спільноту, тому часто черниці молились вечірню та утреню, прикладом власного життя потішали інших і додавали їм сил. "Коли вони не мали, де жити, їх прийняла сім'я росіян і примістила у кімнаті, де ніхто не хотів жити, тому що там лежав хворий, паралізований чоловік, який цілими днями говорив нецензурні слова. Дуже терпіли сестри, тому що приходили змучені з роботи, і тим самим були позбавлені тишини, яка була потрібна для молитви і відпочинку. Тоді сестра Олімпія запропонувала сестрам молитися і жертвувати свої терпіння за навернення цього чоловіка. За короткий час хворий перемінився, став спокійним і таким був до кінця своїх днів". Життя сестри Олімпії на засланні було свідченням великої покори, самовіддачі Богові і ближнім.

23 січня 1952 р. с. Олімпія, знесилена важкими терпіннями та хворобою, віддала душу у руки свого Обручника, Якому обіцяла служити в убожестві, чистоті та послусі до смерті, і виконала це, бо горіла великою любов'ю до Христа розп'ятого, розп'явшись разом з ним на своїй Сибірській Голгофі.

Кожен, хто хоча б раз у житті відчув у своєму серці той особливий поклик Христа: "Іди за мною", зрозумів, що Бог вимагає від нього всецілої посвяти. Життя у Христі - це велика жертва, яка ні на що не звертає уваги, йде на все, щоби тим досвідчити, що Божа любов, Його благодать є набагато ціннішими навіть за життя. Все це зрозуміла с. Олімпія та подала приклад життя згідно цього розуміння.

Сьогодні можна з впевненістю сказати, що с. Олімпія є прикладом мужності для усіх християн, прикладом доброї матері, яка заради своїх дітей пожертвує усім. Наслідуючи життя блаженної с. Олімпії, ми повинні відчути, що значить жити у Христі і вмирати з Ним, щоб зрозуміти та переосмислити своє життя у світлі життя блаженної Олімпії, яка молиться, аби кожен із нас ішов дорогою Христа, Який перебуває у найважчі хвилини поруч з нами, Який терпить разом з нами та за нас.


Ігор Микуш та Роман Сиротин
Братство "Введення в Храм Пресвятої Богородиці"

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
02:17, 18 січня 2018 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464