** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина :: Чудотворні ікони

Городилівська Чудотворна ікона Божої Матері

Офіційних архівних даних про ікону Городилівської Божої Матері не збереглося. Існують кілька версій-розповідей про появу цієї ікони та чуда, які творилися через неї.

Відомо, що при виселенні людей з с. Городиловичі на Тернопільщину, люди забрали з собою й ікону. Коли люди поверталися на Сокальщину, ікона була перевезена до с. Борятин Сокальського району. В 1990 р. о. Ярослав Кащук з парафіянами с. Городиловичі (тепер мешканцями с. Ульвівок) перенесли ікону до церкви Успення Пресвятої Богородиці с. Ульвівок, де вона зберігається по теперішній час.

В 1998 р. була проведена реставрація ікони. До реставрації відкритими були тільки лики Матері Божої та Ісуса Христа, які були переписані невідомими майстрами, в результаті чого на ликах було нанесено три нашарування фарб. Решта частина ікони була закрита позолоченою металічною оправою. Художником з Червонограда п. Володимиром Свідерським була виконана копія ікони в такому вигляді, в якому вона була до реставрації. (Копія зберігається в церкві Успення Пресвятої Богородиці с. Ульвівок). Реставраційну роботу ікони виконувала реставратор Червоноградського музею історії релігії п. Оксана Ясинецька, яка зняла верхні нашарування фарб, дійшовши до первісного стану, та реставрувала пошкоджені місця ікони. Закрита до реставрації частина ікони добре збережена. Після реставрації оригінал ікони повністю відкритий і має вигляд первісного стану, в якому ікона була написана у XVI столітті.

Один з давніх переказів про ікону Матері Божої Городилівської розповідає, що на тому місці, де зараз побудована капличка, в давні часи був густий ліс. Село Городиловичі знаходилось на горбочку. Церкву думали будувати в селі біля плебанії.

Одного разу люди побачили над лісом ясність. Коли вони туди пішли, то побачили на дубі чи пеньку (того ніхто точно сказати не може) стояла ікона Божої Матері. Люди забрали ікону до села, поставили в капличці і хотіли там побудувати церкву. На другий день ікона зникла і знайшли її на тому самому місці в лісі, де вона з'явилась перший раз. Так було три рази. Тоді вирішили жителі села побудувати церкву в лісі. Пан дідич дозволив вирубати ліс на тому місці, дав дерево і там була побудована невеличка церква. Пізніше, в 1748 році (така дата була вирізана ножем над дверима церкви), добудували більшу церкву. На десяту п'ятницю після Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, в Городиловичах святкували відпуст. Люди зі всієї округи йшли та їхали до церкви. Більшість приходили ще у четвер, сповідалися. На другий день, у п'ятницю, служилася велика відправа, на якій були присутні багато священиків. Хворі, каліки благали Матір Божу про зцілення. І вона допомагала їм. В захристії, а потім в старій дзвінниці довго зберігалися палки-милиці, які залишив хлопець-каліка, котрий не міг ходити, а зцілився тут і пішов додому здоровий. Ще досі в селі Борятині живуть люди-, в родині яких зберігається пам'ять про ту подію, бо той хлопець був їхнього роду.

А ще розказували, що привела мати сліпу дівчину, почепила до ікони дороге намисто, щиро молилася та просила Божу Матір про допомогу - і дочка прозріла. Зраділи вони дуже і плакали від радості. Але мати подумала: „А може забрати назад намисто? Дуже воно дороге. Дочка вже бачить". Намисто впало з образу - і дівчина знову стала сліпою. Трохи віддалік від церкви була криниця, там зажди святили воду. Вона була цілюща і помагала при різних хворобах.

Місце під лісом за церковною огорожею називалося Базар. Сюди приїжджали крамарі з різним товаром. Ікону боялися зачіпати, бо казали, що колись якийсь майстер вирішив її відновити і пофарбував. Фарба облізла, а майстрові відказали руки. Колись з глибокою вірою зверталися до з'явлення чудотворної ікони Городилівської Матері Божої, хотілося б ту віру зберегти і для майбутніх поколінь.

Опис основних подій чудотворних, які відбулися у селі Городиловичі і прилеглих селах

(Розповідь записала 83-річна Харко Ксенія зі слів своєї бабусі, яка прожила 95 років)

Розповідь перша.

Десь 400 років тому пасли худобу два хлопчики. Одному було 9 років, а другому - 12.

Там, де зараз стоїть в Городиловичах капличка, був старий дубовий ліс. і на старому дубі ті хлопці побачили образ Божої Матері. Вони хотіли зняти його, але їм не вдалося. Хлопці сказали про це батькам. Прийшли батьки на місце з'явлення, але також не змогли зняти образ. Про все люди розповіли своєму священику. Священик також намагався зняти ікону з дуба, але не зміг. Лише тоді, коли прийшла процесія з хоругвами з сіл Старгорода, Тудоркович, Войславич, Ульвівок, і відбулося в лісі велике Богослужіння, тільки тоді змогли зняти цей образ і віднести до Городилівської церкви. Поставили його на престолі біля Святих Тайн. На другий день, коли священик прийшов до церкви, образа тут не було. Виявилося, що він знову висить на дубі в лісі. Зібралася велична процесія , приїхав Єпископ і особисто зняв образ та переніс до церкви, поставив його на малому престолі, де люди мали можливість поклонитися йому.

Після цього величного Богослужіння біля церкви поставили варту, бо подумали, що це хтось переносить цей образ на одне і те ж місце. Опівночі вартові побачили якусь блискавку над собою. А вранці священик, прийшовши до церкви, здивувався, оскільки образу Божої Матері знову не було.

На третій раз образ до церкви не переносили, а громада вирішила за допомогою навколишніх сіл перенести церкву в ліс, де відбулося це чудо. Зрізали дуб, на корені поставили престіл. а з стовбура було зроблено іконостас і головний престіл. Перебудували церкву за три місяці. Образ Божої Матері повісили у захристії проти престолу.

Об'явлення образа відбулося у десяту п'ятницю після Великодня. Відтоді кожного року у цю п'ятницю в Городшювичах відбувалося велике Богослужіння.

Розповідь друга

Коли було перебудовано церкву і в ній розпочалися постійні Богослужіння, на четверту неділю під час Служби Божої почувся звук дзвонів. Священик запитав провізора про те, хто дзвонить під час Служби Божої. Коли провізор подивився на дзвінницю, то побачив, що біля дзвінниці не було нікого, а дзвони дзвонили самі.

Після відправи священик вийшов на двір і побачив, що до церкви прийшов хлопець - інвалід на милицях. Хлопець сказав, що прийшов просити Матінку Божу про виздоровлення. Мешкав він у Тудоровичах і мав 22 роки.

Священик взяв його за руку і повів до церкви. Дзвони дзвонили до тієї пори, поки хлопець не зайшов до церкви. Священик порадив йому на колінах обійти три рази кругом обидвох престолів. За третім разом хлопець нормально встав і без милиць вийшов на середину церкви. Через два місяці він приніс милиці до церкви на пам'ять про чудо, яке відбулося з ним.

Розповідь третя

У Войславичах на Великдень мати купала трьохмісячну дитину у ночвах. Дитина дуже плакала. Мати розгнівалася і сказала: „Лежи каменем!". Так і сталось. Дитина не ворухнулася і витягти її з ночвів було неможливо.

Перелякавшись, мати побігла до священика і розповіла про біду, яка сталася. Священик запропонував їй принести дитину з ночвами у церкву до Городилович, висповідатися і просити прощення біля чудотворної ікони Матері Божої. Вона так і зробила. Городилівський священик взяв ті ночви з дитиною, обніс три рази кругом престолу - і дитина почала ворушитися і виздоровіла.

Розповідь четверта

У селі Пецинарові була сліпа дівчина. Дев'ять місяців її лікували і нічого не допомагало. Привезли її у Городиловичі, вона дуже молилась і просила Матір Божу зробити її зрячою. Цю дівчину обвели три рази кругом престолу, обтерли рушником, який висів на святому образі і повезли додому. На другий день дівчина прокинулась і побачила сонце.

Розповідь п'ята

У селі Пецинарів трьохрічний хлопець не ходив, а повзав по долівці. Привезли його до Городилович в церкву, дитина, повзаючи, полізла кругом престолу три рази. На другий день цей хлопчик встав на ноги.

Розповідь шоста

У 1941 році, коли почалася війна, люди боялися, що може згоріти церква у Городиловичах і хотіли забрати чудотворний образ у село, але спроба зняти його не вдалася. У тих. хто знімав його, почали дуже боліти і терпнути руки. Церква залишилася неушкоджена і перестояла всю війну. Коли виселяли село, тоді цей образ люди спокійно зняли і забрали з собою у Тернопільську область. Після того, коли кордон посунувся на захід, люди повернулися у свої села. Ті, хто зберігав цей образ, поселилися в селі Борятин і там образ цей перебував до того часу, поки його городилівці і вільхівці не забрали у церкву села Ульвівок.

О. Орест Рубель

 

 


RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
13:49, 24 січня 2018 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464