** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокаль і Сокальщина : новини ::01.03.2021

НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ

    1 березень 2021 року

Пошук в новинах   

історія

«Долаючи смерть»
«Долаючи смерть»

«Долаючи смерть»
Українсько-єврейська історія кохання.

У 1936 році юний українець Нестор Сняданко, уродженець міста Сокаля в Галичині, почав навчання на факультеті німецької філології Львівського університету. Там він познайомився з однокурсницею – єврейкою Антонією Грубер, дівчиною з музичною освітою. Вони багато спілкувалися в компанії українсько-єврейських друзів.
На момент окупації Львова нацистами Нестору було 24 роки, Антонії – 25. У липні 1941 року батько Антонії – Шимон Грубер, був убитий під час другої хвилі погромів у місті.
Нестор почав допомагати Антонії, її матері та братам. Він повідомляв про новини в місті і купував продукти, щоб їм не доводилося зайвий раз виходити з квартири на вулицю, де творилося антиєврейське насильство.
Нестор зі знанням німецької мови влаштувався на роботу у відділ розподілу продовольства Львівської міської управи. Там він використовував свої службові можливості для порятунку євреїв. Він приносив інформацію і їжу Антонії, її матері Бланці, її братам Йозефу і Марселю та їхній бабусі. Він забезпечував їх навіть після того, як їх переселили в гетто. Під час однієї з акцій зі знищення євреїв в серпні 1942-го Антонії вдалося втекти зі свого робочого місця на заводі, і вона відразу вирушила до Нестора. У той час він знімав разом зі своїм двоюрідним братом однокімнатну квартиру в респектабельному польському районі міста. Незабаром після того, як Антонія з’явилася в їхньому будинку, двоюрідний брат з’їхав. Ні сусіди, ні друзі, ні батьки Нестора не знали про присутність єврейки, яка ховалася за буфетом у коморі.
Ризикуючи життям, Нестор вирішив допомогти ще одній єврейці, і теж надав їй сховок у своїй квартирі разом з Антонією. Крім цього, Нестор регулярно доставляв продукти харчування польській родині, яка переховувала в себе єврейську дитину.  Антонія залишалася у квартирі Нестора до самого звільнення Львова Червоною армією 27 липня 1944 року. Відразу після звільнення вона вийшла заміж за свого рятівника. Ніхто з родичів Антонії не вижив. Молоде подружжя почало підготовку до від’їзду зі СРСР. Одночасно із цим Нестор викладав німецьку мову і літературу у Львівському університеті.

 2019р.,  1вересня Фреді Грубер вдруге приїхав до Сокаля і
2019р., 1вересня Фреді Грубер вдруге приїхав до Сокаля і

У 1946 році їм вдалося покинути СРСР в рамках «репатріації колишніх громадян Польщі». У таборі для переміщених осіб у баварському Розенгаймі Нестор-Зенон Сняданко змінив ім’я на Йосеф Грубер, взявши прізвище дружини. У серпні 1947 року в цьому ж таборі народився їхній син – Фреді Грубер.  У 1948 році молода пара влаштувалася в Хайфі на півночі Ізраїлю. Йосеф Грубер багато років працював менеджером з продажу нафти і бензину в компанії Shell, яка в Ізраїлі була пізніше перейменована на «Паз». Антонія викладала музику дітям у консерваторії в Хайфі. Нестор-Йосеф помер 1979-го у віці 62 років. Його поховали на католицькому цвинтарі в Хайфі у французькому кармелітському монастирі Стелла Маріс. Цікаво відзначити, що його відспівував і проводжав в останню путь священник цього монастиря брат Даніель-Освальд Руфайзен, єврей зі Західної Галичини, який хрестився та знайшов притулок у католицькому монастирі під час Голокосту.
Багато років Антонія нікому не наважувалася розповісти історію свого порятунку. Тільки коли їй виповнилося 88 років, вона звернулася в Яд Вашем з проханням визнати свого рятівника – покійного чоловіка, Праведником народів світу. Яд Вашем удостоїв Йосефа Грубера (Нестора-Зенона Сняданка) цього почесного звання 6 листопада 2005 року.
У Саду Праведників народів світу в Хайфі на честь Нестора Сняданка встановлено меморіальний знак. Фреді Грубер, син Нестора й Антонії, став «гуру» ізраїльського телебачення. Він десятки років робив репортажі на міжнародні теми і знімав документальні фільми для Першого каналу ТБ Ізраїлю. Він став першим ізраїльським журналістом, який зробив ексклюзивні інтерв’ю з Генрі Киссенджером, Джиммі Картером і Джорджем Бушем-батьком. Його популярні фільми про природу і соціальні проблеми зробили Фреді «зіркою» серед телеглядачів Ізраїлю.
Фреді вперше приїхав до Сокаля – на батьківщину своїх рідних, у серпні 2013 року. Коли він переступив поріг Сокальської гімназії, то сказав, що відчуває себе тут рідним, тому що Нестор Сняданко закінчив цю школу. У пам’ять про своїх батьків Фреді Грубер став фундатором щорічної винагороди для найкращих знавців іноземних мов в Сокальській гімназії.
Шість років премії вручала племінниця Фреді Грубера Ірина Сняданко — докторка психологічних наук, доцентка кафедра теоретичної та практичної психології Національного університету «Львівська політехніка»
У 2019-му Фреді пережив клінічну смерть, але видужав. Зараз він живе в місті Реховот. Наприкінці життя Антонія майже осліпла. Вона наполягла на хірургічному усуненні катаракти. Операція минула успішно й Антонія знову змогла бачити свого сина. Фреді згадував, що Антонія, як тільки відкрила очі після операції, насамперед зауважила синові, що в нього недостатньо випрасувана сорочка.
Антонія сказала перед смертю про Нестора: «Він пішов за мною в моєму житті, коли він поїхав зі мною в Землю Ізраїлю, тому і я послідую за ним у своїй смерті».
Антонія померла в березні 2012 року у віці 96 років. Її останнім бажанням було бути похованою поруч зі своїм чоловіком. На її могилі написано, згідно з її проханням: «Антонія Грубер, врятована під час Голокосту Нестором Сняданком, Праведником народів світу».


Фото: офіційний сайт Яд Вашему
Передрук зі сайту канадської недержавної організації «Українсько-єврейська зустріч»

У продовження теми: у 2019р., саме 1вересня, Фреді Грубер вдруге приїхав до Сокаля і вже особисто вручав іменні премії двом кращим знавцям іноземної мови — хлопцю і дівчині (символічно про пам*ять батьків). А пані Ірина Сняданко — вже ПРОФЕСОР ПСИХОЛОГІЇ.

^

дописувач_
.

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
14:07, 13 червня 2024 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
+380686916567