суспільство
Вшанували 69-ту річницю загибелі повстанців
28 квітня у криївці в Шмітківському лісі, що поблизу с.Гута, вшанували пам’ять українських героїв. Криївку УПА відкрили та освятили у 2007 році.
У 1946 році у лісі розташовувався рій «Діброви» і рій «Мороза» (який знаходився на самій окраїні, і, мабуть, через це уцілів). В рою «Діброви» були бійці в радянській уніформі, які перейшли з Червоної Армії на бік УПА.
Тринадцять повстанців «Діброви», які знаходились у криївці, мали завдання підірвати міст на Західному Бузі, який окупували поляки і вивозили по нім людей на заслання. Проте польські відділи дізнались про це і провели масову облаву в Шмітківському лісі, напали на криївку роя «Діброви». Їхній сміливості і відвазі в боях не було рівних.
Очевидці розказують, що коли хоронили повстанців, то їх привезли під церкву у с.Варяж. У вояків були прострелені голови, бо пускали собі кулі,щоб не дістатися живими ворогові, в деяких – груди. Тодішній священник о.Степан Гук попросив командира польського батальйону дозволу похоронити. На що почув «Хороніть, як належиться, бо вони герої». Поховали юнаків на цвинтарі без домовини, встелили сосну і накривши полотном. У с.Варяж вічним сном спочивають «Діброва» з Житомира, Володимир Похолюк («Вишня»), Степан Гриб («Сойка»), Петро Кісик («Сергій»), Василь Лібіжинський («Гай»), Мирон Бриль («Скала»), «Дуб», «Зелений», «Петрусь», «Сивий»( кажуть, ці останні юнаки родом із сходу України), а Василь Лагодюк («Жук») виявився живим.
Чудом живими залишились живими двоє Василь Михальчук (мав псевдо «Жук», воював у рої «Діброви» проти більшовицьких і польських окупантів, які хазяйнували на нашій землі) та «Андрюша» (родом з Харківщини). Їх судили в Варшаві, на допитах юнаки нікого не виказали. Василь Михальчук відбув покарання у Воркуті.
Уже традиційно п’ятий рік біля пам’ятного хреста 28 квітня вшановують юнаків. Голова Савчинської сільської ради Василь Калька, запропонував розпочати вшанування пам’яті героїв хвилиною мовчання. Далі усі присутні виконали гімн України. Отець Іван провів панахиду за померлими.
Біля пам’ятного хреста читали вірші Юра Сава («Ти прости мені за чорну хустину») та Кузняк Софія, яка читала власну поезію «За що мене саму покинув?». Дует дівчат Наталія Войціхівська та Софія Кузняк заспівали «Кленову баладу». Директор народного дому с.Гута Галина Крупик зачитала «Молитву за Україну». Усіх присутніх вразили вихованці дитсадка с.Савчина, які прочитали вірші.
Серед присутніх були представники влади м.Сокаля і району, а також координатор європейських проектів – Ігор Назар. Сільський голова надав слово гостям. Ігор Назар зазначив, що він, напевне, вперше на такому заході, який присвячений спогадам про наших героїв. «Ці люди, які тут загинули, хотіли змін. Вони старалися щось змінити. Я щиро вірю і переконаний, що усім нам їхні подвиги дають сили, надихають. І чим більше буде таких заходів, то тим більше це дасть нам зрозуміти, що ми заслуговуємо на краще!».
Володими Петрович Чуб зазначив, що «ми збираємось тут щороку, щоб помянути героїв. А також, щоб дійсно пам’ятати і звіряти дії з сьогоденням, адже події ХХ ст. сьогодні перекинулись і на ХХІ ст.».
Своїми емоціями поділилась і Наталія Лагода: «Я тут вперше. Я дуже вражена. Люди пам’ятають, шанують, не можуть забути того, що окремі взводи поклали своє життя».
Депутат міської ради Юрій Товарянський подякував організаторам і усім присутнім та зазначив, що ми не маємо права забути наше минуле і не маємо права здаватися зараз.
На закінчення усі разом ще раз заспівали гімн України.
Юлія Сорочук
_
якщо Ви хочете додати, заперечити чи обговорити напишіть адміністратору: заповніть
HTML форму
НОВИНИ СОКАЛЬЩИНИ
