БУДЬМО ОБАЧНІ

Червона гідра голову звела,
Конституційний суд піддав їй кисню.
Здається, він зробив той жест навмисно,
Щоб Україні причинити зла.

Та нечисть море крові попила
З народу нашого в добу колишню,
Її подіти б, як усохлу вишню,
Як ту мітлу, що срок свій відмела.

Ще й до сьогодні кровоточать рани...
В догоду їй – нас „старший” брат тиранив
По Соловках і по Мордовських тюрмах.
Московщив мову й засоби культурні,
Штиком в колгоспи гнав, голодоморив,
Та не зламав нас клятий, не впокорив.