ГОСПОДАРЯ ПОТРІБНО

Чи довго будем бавитись в піжмурки
І руку за подачками тягнуть?
Державна нам потрібна запорука,
Бо як же нас сусіди в гурт приймуть.
Терпцю стидаймось нашого, покори,
Нам через те недоля очі їсть,
Ми розбратом фатальним вічно хворі, -
Не здружимось, - уб’є нас рабська млість.
На просторі від Дону за Карпати
Поставмо президента-трударя,
Самі зрадієм, звеселиться мати,
Бо вже жебрацтво надто догоря.
В неволі ворог нищив нас жорстоко
Та стали ми безсмертні в боротьбі,
Свій незнищенний дух несім високо,
Добробуту плацдарм творім собі.
І нас побачать світові держави,
І руку дружби гідно подадуть,
Бо житимемо не лише для слави...
Вони до сили нашої прийдуть.
   Сокаль, 03.12.2000 р.