ПРІЧ, ТИРАНЕ!

„Пріч, тиране, гідро стоголова!”
Весь народ Румунії волав,
Понеслась світами тая мова,
Тиран зливсь від неї, мов удав.

Потолочі – п’явок тиранії
Було так багато у кублі...
Весь народ смоктали лиходії,
Як вампіри кровожадні, злі.

Загуло, зачмихало в тріщанні,
Мов хто бив на сполох в барабан,
Аж палало небо на світанні,
То востаннє пінився тиран.
Кров лилася по бруківці пінно,
Підминались танками тіла,
Кулемети строчили невпинно, -
Воля з смертю герць страшний вела.

Вогнедишна гідра задихнулась
В місиві кривавім... День горів.
Волею Румунія дихнула,
Вирвавшись з червоних пазурів.

Перемога з радістю злилися, -
Люд вертався до свого святого;
До Свободи руки простяглися
Під промінням сонця золотого.

О, Свободо! Зоре яснолика,
Для усіх людей світи дорогу,
Дай і Україні сил великих,
Щоб здобути швидше перемогу.
   1990 р.