НА СЕРЦІ ТУЖНО

Цьогоріч осінь завітає вчасно,
Сльота набридло в вікна стукотить,
На серці тужно: в небі сонце гасне, -
Так день за днем похнюплено біжить.

Лугами бродять під дощем лелеки,
У вирій поженуть їх холоди.
Але і люд наш у краї далекі
Від злиднів утікає хто-куди.

Дай відповідь мені, шалена доле,
Чому в безвиході живем віки?
Чи ми безсилі вже орати поле
Покрите мохом, бур’яном гірким!?.

...Каменярів, котрі скалу лупали,
Замучив німець, знищив комуніст,
Ворожі сили з наших ідеалів
Висмоктують, мов кров життєвий зміст.

Безглуздий розбрат у Верховній Раді,
В безвихідь глупу президент веде,
Ламає підкуп, крадіж, чорна зрада
Вкраїні-мамі гілля молоде.

Затримка пенсій, вбивства, безробіття,
І всяких кривд, злоби – цілий букет...
А може час, щоб з України сміття
Назавжди вимів рідний Піночет?!.