ЗНОВУ СВІЧУ СВІЧУ
*
З вічності прийшов безсмертний мій народ,
Я увійшов зерням в його сім’ю велику,
Та не мирився з жорстокістю заброд,
Вони ж мене в тюрму жбурнули, в тундру дику.
Мене там рятувало слово рідне,
В серці снагу ярила українська мова,
Надія звала в майбуття погідне,
До вижиття шлях слала пісня колискова.
Мати її співала в час гнітючий.
Коли в неволі нас пекло ярмо вороже,
Бив окупант, голодомором мучив,-
Його присутності позбутися не можем.
Знову біда нас роздира, братове,
Бо Україна є в нас та неукраїнська,
Правлять у ній царята випадкові,
Все ті ж чекісти - сила сатанинська.
Серп з молотом змінили на тризубці,
Корчать із себе дутих патріотів,
Але в душі і досі душогубці,
Що перед світом змаг ведуть в підлоті.
Знову свічу свічу, щоби уздріти
Опричників, які нам роблять шкоду,
Вже годі нам в сльозах від злиднів скніти,-
Будуймо правди Храм. Борімся за Свободу!
Велика сила духу споконвічна,
Вона відвагу родить, незбориму волю,
Ми незнищенні і часи трагічні
Завзяття додають творити кращу долю.
|