МАМИНА РОЖА

Посадила мати рожу біля хати,
Щоб вона щорічно пахла у саду,
І квіток багато дітям і внучатам
Цвітом навівають радість молоду.
Кривдою розбиті пішли світом діти,
А ті, що лишились, рожу не глядять,
І не хочуть дбати, не шанують матір,
Предківської мови не вчать немовлят.
Сонце величаве глянуло ласкаво
На мамину рожу, на глумливий світ,
Як взялись лукаві будувать державу,
Аж їхнії чола вкрив циганський піт.
Розпочали чвари нардепи-почвари,
Із Верх. Ради сварка по землі дуднить... 
Гей, Йвани, Марусі, бережіть матусю,
Навіть президента слід нам вгомонить.
В повсякденнім русі йде життям матуся,
Поки що ще рожу соки молодять,
Полюбім брат брата і будуймо хату,
Щоб любовно пах в ній рожі аромат.
України діти, годі в злиднях скніти,
Матусину рожу гуртом бережім,-
Кличуть заповіти, Свобода нам світить,
Ми її ще вище вгору піднесім!