ДРУГОВІ М.М.

Фурдичила пурга в уральських горах,
У наші душі наганяла жаху,
А ще далеко так було до краху
Сталінським псам, що нас гнобили мором.
Від Воркути по шпалах в Лабитланги
Ковзала смерть, вдиралася в намети
І пожирала ще живі скелети,
Не дивлячись на почесті і ранги.
Нас мучили мороз і штик червоний,
Ворюги „чесні”, „суки” і „шестьорки”, -
За хліба шмат і за пучок махорки
Звільняли на той світ з-під охорони.
Людина з європейським вихованням,
Попавши у бандитські переплети,
Губилася від нелюдських бешкетів,-
В стократ у неї більшали страждання.
Та, слава Богу, ми сьогодні вільні,
Як можемо – будуємо Державу.
Собі на втіху, правнукам на славу,
І ділимо всі наші біди спільно.