ВІДГОМІН З МОРДОВІЇ

Колючий дріт жінкам в’їдався в душі,
Мордовське небо поглинало зорі,
Крик малюка тюремний ритм порушив –
Кликав з безправ’ям жити в непокорі.
Вродився хлопчик в жінки з Прикарпаття,
Поглуму свідок, пам’ятка неволі,
Символ любові й віри в час зачаття,
І терпить з матір’ю, як воїн болі.
Так! Українки здавна дуже мужні.
Так! І вони трощили вражі ярма,
І гніт чужий для них був осоружний,
 І ненависть до ворога - немарна.
Борець відважний буде ще з хлоп’яти,
Із матір’ю він втік із рук фашистів,
Бандерівцем вхрестили супостати, -
Він не впаде їм в ноги жовтим листом.
Гартуйся, роде галицький у муках,
Виборюй волю неньці-Україні,
Бо лиш в борні єдина запорука,
Щоб в рідних горах жити тій дитині.