** неофіційна сторінка про м.Сокаль і Сокальський район
Зробити сторіку домашньою
Перейти на головну  - www.sokal.lviv.ua  /Сокаль і Сокальщина/
контактипро нас, про проект
книга гостей
Фотогалерея

Минула доба за менше як 15 хвилин. м.Сокаль
Минула доба
за менше як 15 хвилин.
м.Сокаль


Відеокаталог

Нам цікаво знати:



Безкоштовні точки доступу до мережі інтернет від Інтернет та сервіс провайдер

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Google


 
 

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990

 Книги | Автори

Сокальщина. Книга пам’яті України. 1914 – 1990
Нечай Богдан

 

37

*

визвольних змагань залишилися у Радянській Україні. Зараз встановити кількість жертв більшовицького терору серед старшин і стрільців УГА Сокальщини, на віддалі 90 років, неможливо.
Під натиском поляків і військових частин УНР Червона Армія 23 вересня 1920 року залишила територію Галичини. Польща знову окупувала Галичину. Галицька СРР припинила своє існування, а Ризький мирний договір від 18 березня 1921 року, підписаний Урядами Польщі і Радянської Росії, закріпив анексію західноукраїнських земель.
У черговий раз два споконвічні вороги України – Польща і Росія — поділили між собою її територію: Східна Україна, так звана УРСР, залишилася у володінні Радянської Росії, а Західна Україна – під окупацією Польщі. Цю несправедливість затвердила 15 березня 1923 року своїм рішенням Рада амбасадорів Антанти.
Починався новий етап боротьби українців за незалежність.

ВТРАТИ СОКАЛЬЩИНИ

В БОРОТЬБІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ


Свою   славну сторінку в історію героїчної і трагічної боротьби УСС, Січових Стрільців і стрільців УГА вписала Сокальщина. Вся національно-свідома молодь, інтелігенція цілком віддавали себе обороні української землі в Галичині і на Великій (Придніпрянській) Україні. Сотні юнаків поклали своє життя на вівтар свободи. Могили стрільців і старшин УСС, СС, вояків 5-ї Сокальської і 9-ї Белзької бригади УГА порозкидано по всій Україні. І досі ми не знаємо, де і хто загинув. Учасник національно-визвольних змагань 1918-1920рр. Микола Матвіїв-Мельник писав:
         Колись…де їх гроби?
        Онукам чи розкаже
        Про день їх боротьби?
У Поіменних списках загиблих Січових Стрільців і стрільців УГА, УНР в 1914-1920рр. сотні записів: «дата, обставини загибелі і місце поховання невідомі», «пропав безвісти на Великій Україні», «місце поховання невідоме».
На превеликий жаль, повних, достовірних документальних даних про втрати УСС, Січових Стрільців і стрільців УГА Сокальщини у                                     1914-1920-х рр. у Першій світовій війні, українсько-польській війні, в боях проти більшовиків, денікінців, поляків немає. Архів УГА у 1920-х роках був втрачений.
За спогадами головного архівіста УГА Івана Кривецького, архів Першого корпусу УГА, в який входили 5-а Сокальська і 9-а Белзька бригади, він почав створювати в липні 1919р. за розпорядженням сотника Гнатевича на Тернопільщині. Архів складався з трьох розділів. У першому розділі зберігалися документи, які надходили в армію від Державного секретаріату, у другому – акти, розпорядження Начальної команди УГА. Третій розділ, найбільш об’ємний, складався безпосередньо з документів І Галицького корпусу, який був ядром і головною складовою частиною УГА.72  Фактично архів УГА був архівом І корпусу. До третього розділу архіву входили документи:                 1. Повний комплект наказів Командування І-го корпусу; 2. Накази військам корпусу; 3. Оперативні розпорядження окремим частинам; 4. Оперативні повідомлення частин, зокрема, детальні інформації з Чортківської офензиви УГА, переможної офензиви УГА проти більшовиків, що завершилася 31 серпня 1919р. взяттям Києва; 5. Персональні справи військовиків корпусу; 6. Звіти розвідувальних відділів; Узагальнені звіти начальника розвідки поручника Стефана Заремби; 7. Військові карти;               8. Військові підручники та інструкції;                                      9. Пропагандивні матеріали корпусу; 10. Акти суду чести; 11. Протоколи, пов’язані з накладанням контрибуцій; 12. Смертні вироки; 13. Списки ранених, убитих, померлих від хвороб, пропалих безвісти; 14. Акти Дієвої армії (С. Петлюри), пов’язані зі спільними діями УГА; 15. Печатки частин, установ та відділів.
Начальник архіву УГА І. Кривецький у своїх спогадах у 1924р. стверджував, що пошуки архіву слід шукати у сховищах Києва: «Річ у тім, що з переходом Галицької Армії до більшовиків (січень 1920р.), більшовицьке командування негайно зліквідувало історично-архівний відділ ГА, яким я завідував, а мене самого звільнили зовсім з війська. Та все ж таки беріг я архів (через другі особи) аж до травня 1920р., коли після розриву УГА з більшовиками, архів УГА в березні 1920р. перевезли до Києва, а серед галичан, під час наступу поляків на Київ, почалися арешти (між ними і мене). Під час того кудись пропав згаданий архів.»73
Про подальшу долю неоціненного архіву УГА розповів у своїх мемуарах Лев Онішкевич, який у 1929р. працював завідувачем видавництва ВУАН, де, виявляється, зберігався архів УГА. Варто у скороченому варіанті процитувати слова Л.Онішкевича: «В короткім часі після призначення мене завідувачем видавництва ВУАН совєтські

 

RAM counter
додому
написати вебмайстру http://www.sokal.lviv.ua
Всі права застережено 2005
04:05, 25 травня 2018 року
При передруці інформації у друкованому або електронному вигляді, посилання на Сокаль і Сокальщина обов'язкове.
Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних та інформаційних повідомлень і не завжди поділяє погляди авторів публіцистичних матеріалів
8-066-37-90-464