СМЕРТНА МИТЬ
*
Темна нічка, москалів, як сміття,
На штиках несуть біду в село,
Люди позривались горем биті,-
В полум’ї все гине, що жило.
Крики, постріли, сирітські сльози ...
Поміж згарищ - мука і зима,
І мале дівчатко на морозі
Мертвого татуся обніма.
А з матусі смокчуть кров погані,
На обличчі жах у смертну мить...
Куля в серце вцілила коханій, -
Ще сльоза в її очах тремтить.
1946 р.
|