НЕВІЛЬНИЦЬКА МРІЯ

Дивлюсь в північне, сіре небо
Крізь павутиння із дротів
І в крилах вироста потреба,-
Хто б їх в неволі не хотів?

Вони, ох як потрібні нині,
У більшовицьких таборах...
Поніс би пісню в далі сині
Про нелюдські знущання й жах.

Про тих, що волю України
Від окупантів берегли
І тут не стали на коліна,
Хоч скаженіють вороги.

Ту пісню зміг би світ почути,
Як точать з нас і кров, і піт,
Та на місця, де крилам бути,
Кат намотав колючий дріт.
   1.01.1948 р.