ЇХ ПОХОВАЛИ УНОЧІ
*
На горі стоїть церковця старенька-престара,
А в долині із джерельця п’є воду дітвора.
Поруч джерела могилі поклонився верболіз,
На честь борців у ній спочилих ронить краплини
сліз.
Поховали тут їх друзі без відправи потайки –
Сон-трава могилу вкрила, з віття зірвані листки,
В ногах калину хтось садив, а в головах хреста,
Щоб кат могили не розрив, він ставити не став.
.............................................................................
Розвалилися ГУЛаги, повернувся партизан,
У тутешніх попросив він заклопотаних селян,
Щоб могилу спорядили і доглянули, як слід,
Бо вже в нього обмаль сили, а це пам’ять давніх
літ.
І згадав він, як ховав їх у саду серед гаїв,
Крадучись від окупантів і вслухався в вітру спів,
...Біль в голові джмелем загув... - А?! Хрест –
пообіцяв
І крадькома старий змахнув сльозину із лиця.
|