КОХАНИЙ СОКАЛЬ

~1~
1.   Засяяло сонце край Бугу над містом,
      Розливши проміння в садовім суцвітті,
      Сокаль усміхнувся у квітах барвистих,
      Як парубок юний в своїм повнолітті.


2.    Сорочка на ньому у чорних узорах,
       Що вишила чорним по білому доля,
       Як символ гіркого народного горя,
       Як пам`ять, що довго нас гнула неволя.                    2

3.    Пропахлий медами, Єокалю коханий,
       Вдихнувши свободи, живи без тривоги, -
       Матусі-Вкраїні вигоюймо рани,
       У світ волелюбий мостімо дороги.                         2

4.   Хай праця і пісня шляхетність підносять,
      В добробут ведуть, мов на чистії роси,
      Лани захвилюють пшеничним колоссям
       І щасне майбутнє у Бога попросять.                       2
    ~2~