НА МАМИНІЙ МОГИЛІ

З неволі біг хутчій тобі вклонитись,
А Ти, Матусю, у сирій землі,-
Як кривді з болем слізьми розчинитись?
В тім трунку гинули б сатрапи злі.

Дві матері у мене дуже милі:
 І Ти, і Україна золота...
В чужій землі Ти вже лежиш в могилі,
А другу прибивають до хреста.

Нас розлучили кляті лиходії,-
Мене в тюрму, Тебе - в Караганду...
Матусенько! Від муки серце мліє,
В смерті Твоїй спокою не знайду.

Не плачу я, хай тягарем не ляже
Моя сльоза на Твоєму хресті, -
За злочини ганебні плем’я враже
Від сліз людських пощезне в небутті.