ТАРГАН І ПАВУК

ТАРГАН І ПАВУК
(байка)
В берлозі, де віки ведмідь царює,
Де завжди хижі замисли планує,
Павук для себе житло облаштував.
Довідався про це Тарган рудюга,
Пропитий цинік, вроджений злодюга,-
До Павука у гості причвалав.

- Здрастуй Павуче! – Хай твій дім, дружище,
Буде для мене сховищем найблишим,
І в мене май підтримку – на початок...
А як в гостях ти побуваєш в мене,
Як поєднає нас вино черлене,
То будем сходитися без краваток.

- Годжусь з тобою, - мовив Павучище
І поспішив в тарганське погребище,
Бо хитрий він, снує скрізь павутину...
А вже, як має з кимось мову, справи,
То його так обплутає  лукавий,
Що той, як муха в павутині гине.

І каже Тарганові: - Друже любий,
То ж подаруй під дачу місце з дубом,
Який край лукоморя зелен досі,
Зі злотим ланцюгом, що ще на дубі.
І заживу в тій дачі я прелюбо, -
Надіюсь – краще, як живеш в Форосі.

Не знать, як бути в байці цій з мораллю,
Коли до цих персон немає жалю,
Павук – ядучий – для всіх не дивина,
І Тарганом брудним гидують люди,
Бо лізе скрізь і робить шкоду всюди.
Мабуть в них двох вселився сатана.