В КІГТЯХ СМЕРТІ
*
За лісами, перелісками,
у незвіданих краях,
де мороз скрипить, потріскує,
чахне молодість моя.
У бушлаті нумерованім,
в кордах студобекерських,
по етапах конвойована
у знущаннях нелюдських.
Їй в обличчя дме колючий сніг,
вовком завива пурга,
на шляху жорсткий терор проліг,
в серце туга заляга.
В сталінських дротах заплуталась,
б’ється з смертю в таборах...
їй до себе доторкнутися
не велить, здолавши жах.
Не згинь, молодосте, з холоду,
загнана за виднокіл,
в тундрі не впади від голоду, -
муку поділи навпіл.
Ту жорстоку, пережиту вже,
у надію загорни, -
а в прийдешній - Бог хай вбереже...
щоб сповнились віщі сни.
|