НІКЧЕМНІ ГУЛІ

НІКЧЕМНІ  ГУЛІ    
Не пускає мати доню погуляти
На попсу крикливу, між хлопню зрадливу.
Там кривляння дикі і безглузді пики,
А їх ритм новітній псує лад всесвітній.
Де шляхетність, люди, де мораль поділась?
Чому молодь блудить, чому знахабніла?
Ні танцю, ні пісні, ні рідної мови,
Лиш глуми зловісні співців випадкових.
- Матусю рідненька, не рани серденька,
Пустіть, я благаю, там музики грають.
- На милу розмову з хлопцем чорнобровим
Я тебе пустила б, ще й благословила б,
Та в сп’янілу зграю, вибач, не пускаю,
Де півголі блазні, ніби вони в лазні.
Замість скрипки й бубна і звучних цимбалів,
Їх рев слухать трудно в сто сім децибалів.
Витримки дай Боже, мужності, завзяття,
Бо приведеш, може, ще такого зятя.
Ось такі порядки Україні шкодять,
А батьки без гадки руками розводять.