СІРИЙ ПТАШОК

СІРИЙ ПТАШОК
Виплив пташок із туману,
стукнув дзьобиком в віконце,
Юнакові вість погану
він приніс зі сходом сонця.

Кохав вірно милий милу,
як лебідку лебідь білий,
А її душа зрадлива
йому серце отруїла.

Від світання до смеркання
повсякчасно, безупину
Тінь зрадливого кохання
хлопця гне, як сніг билину.

Гей ви, птахи прудкокрилі,
відлітайте в передранні:
У морській втопіте хвилі
зраду людського кохання.

Стануть поруч, як на святі,
всі закохані на світі,
Наче лебеді крилаті
сяйвом вірності зігріті.

Та чи згодяться дівчата.
з одним вік весь коротати?
І з подругою одною
стане мужу світ імлою.