ВИКАПАНИЙ КВІСЛІНҐ
*ВИКАПАНИЙ КВІСЛІНҐ
Заблудився Кучма в горах, у лісі карпатськім,
І вмить Довбуша згадав він, його хлопців хвацьких.
Злочини свої уздрів він, наче на картині,
Які під час презеденства вчинив Україні.
І подумав: “Край цей диха бандерівським духом,
Попадись я їм у руки – враз відірвуть вуха”.
Ще й побачив, що йде плаєм з гір юнак- хлопчина,
Чогось лячно йому стало, гейби чув кінчину,
Та відважився просити: –Послухай, юначе,-
Покажи мені дорогу, зіркою відзначу.
–О ні, каже, презеденте, візьму дозвіл в тата,
Бо скрізь чую: - душа ваша народом проклята.
І побіг, а Льоня думав, що має робити,
Поки юнак повертався, щоб йому звістити;
-Казав тато, як з ваших рук я героєм стану,
То вб’є мене й буду мати, як ви-честь погану.
|