НЕПОКОРИ ЗНАК

До узлісся ранок нісся тихим вітерцем,
Чатувала білокора поряд із стрільцем.
Раптом постріл вдарив лунко... від ракети - дим...
І обняв стрілець березу серцем молодим.

По зв’язку слова летіли: “Лізуть шміраки”,
Залягли повстанці притьмом ланцюгом рідким,
Окупантів підпустили, гаркнув кулемет,-
Вороги стерню встеляли, наче пил паркет.

За рікою у долині зуби скалив бій,
На руках ніс свого сина батько, чотовий,
Громом біль у небо ринув, сльози - до лиця,-
Серце рвалось на частини в мужнього бійця.

Сина клали у могилу, батько затужив:
- Чом так рано, мій синочку, голову зложив?
Сальви не салютували, бо набоїв брак, -
Залишилася могила - непокори знак.