КАРТОПЛЯ І ТРОЯНДА

КАРТОПЛЯ І ТРОЯНДА
Із Трояндою Картопля розмову вела:
– Я б від тебе трохи слави собі відняла.
Обросла ти колючками, як терен чи глід,-
Тільки величі багато, а який твій плід?
А у мене бульб багато, – їх люди їдять,
Тебе ж люблять, як цвітеш ти, а потім – в сміття.
Їй Троянда: – Цвіт твій бджілка омина здаля,
Хіба жук тебе з’їдає по усіх полях.
А мене в городці ніжать, доглядають як...
– Чим ти хвалишся, Трояндо? Пахне і будяк.
Втрутився Івась в розмову, бо близько ходив,
І обох їх, сперечальниць гідно розсудив:
– Ти, Трояндочко, прекрасна, й ти, Картопле, теж,
Вашим цінностям на світі не існує меж.
Із тебе готовлять страви, Картопле смачна,
Ти ж, Трояндо, в усіх справах також – головна.