ЕТЮД

ЕТЮД
Біжить весна по схилах, мов серна,
Встрягаючи у сніжні кучугури,-
З-під них зроста рястина прозірна
Й від золотого сонця очі жмурить.

Вітрець шепоче квітці про любов
І грається сережками ліщини,
Що весну зустріча серед дібров,
Гудінням потішаючись бджолиним.

Дзюрчить їм водограйно джерело -
Проміння в кольори переливає
І голубою стрічкою село
Єднає із барвистим виднокраєм.

Над ними тане синь у небесах,
Відродження в полях господарює,
Мого Підгір’я осяйна краса
Священній волі чар життя дарує.