ДИВО-ДИВИНА

ДИВО-ДИВИНА
Іній на гілках, лід на всіх струмках,
Світанкова тиша бродить по крутих ярках.
А з між кущиків з-під яличеньки
На поляну вибіг зайчик невеличенький.

Куцохвостенький, клаповушенький
Стукнув ніжками весело об сніжок пухкий.
Диво – дивина. Навкруг білина,
Він до гілок став стрибати, аж пішла луна.

Бо травки нема, листячка нема...
Догадався наш сіренький, що прийшла зима.
Аж до весноньки ніщо їстоньки,-
Пошкодуймо зайченяток, любі дітоньки.