ЯК МАРТИНКА І МАКСИМКО ВЕСЕЛИЛИСЬ ВЗИМКУ

ЯК МАРТИНКА І МАКСИМКО
ВЕСЕЛИЛИСЬ ВЗИМКУ      
Дуже втішилась Мартинка,
    як посипались сніжинки
Із нахмурених небес
    на ставок, що вже замерз.

Вона притьмом із Максимком
    взяли санки в ту ж хвилинку,
І помчали до гори,
    де ростуть два явори.

Сюди хлопці і дівчата
    прийшли вітер здоганяти,
Бо з них кожен дивоптах,
    як на санках вниз зліта.

В очі іній, сніг - на шиї,
    личка квітнуть, рум’яніють...
Вгору - вічність, з гори - мить.
    днина радістю дзвенить.

Непомітно за горою
    вкрилось сонце пеленою...
Жаль ту гірку покидати,
    але ніч жене до хати.