ОНУК і БАБУСЯ

ОНУК   і   БАБУСЯ
Вишиває сорочину бабуся онуку,
А онук її злегенька торкає за руку.
- Бабусенько, є зі школи завдання для мене:
“Чи був добрий для народу Володимир Ленін?”
- Який добрий?.. Івасику, вбив царську родину
І послав чуму червону в нашу Україну.
Його вбивці з Московщини на станції Крути
Знищили студентів триста квітучих, як рута,
І понеслись ураганом на Золотоглавий,-
Українців мордувати, велів їм лукавий.
Бо ми вже свободу мали, Івасику милий,
Так вони її прокляті у крові втопили.
Зробив деспот Україні превелику шкоду –
Забрав волю, затьмив віру в нашого народу.
Ще й свої брудні ідеї по світі розвіяв,
Від них люди, мов від чаду, й нині бовваніють.

-Ще вас прошу, дорогенька, розкажіть, кохана,
Може, Сталін був добріший від того тирана?
-Нащо згадуєш лихого, Йвасю, проти ночі?!
Я про того недолюдка і чути не хочу.
– Бабусюню моя люба! Але ж мені треба
Для вивчення історії. Клянуся вам небом.
-То слухай вже. Як той злидень з ордою чекістів,
З покидьками злочинними, з негідним охвістям,
Катував людей нещасних в тюрмах, у Сибірі
В кровожадності азійській не мав, клятий, міри.
Він через колгоспне рабство і голодомори
Вів народ наш незнищенний в ницість, до
                покори.
Осетин з містечка Горі злигавсь з “старшим
                братом”,

Від Петра і Катерини був злобнішим катом.
Скористався з його звірства клан великоросів
І мордував непокірних з поміччю доносів.
Найпорядніша людина серед того зброду
Була гноблена і бита, як ворог народу.
Та всьому кінець буває і - в добру годину
Осягнув народ наш волю, дорога дитино.