“СТРІТЕННЯ” - ПОРА ВЕСІЛЬ
*“СТРІТЕННЯ” - ПОРА ВЕСІЛЬ
Сокальщина - гостинна і багата,
Хліб-сіль у кожній хаті на столі,
Тут парубки вродливі і дівчата,-
Справляють їм весілля немалі.
На “Стрітення”, як зима стріне літо,
Несуться звуки скрипок звідусіль,
В душах любов царює, пахнуть квіти,-
В Сокальщину прийшла пора весіль.
Їх стримують замети й кучугури,
Хурделиця дме сніжна - та дарма...
Спішать до всіх закоханих Амури,-
Їм ніпочім морози і зима.
Лише шампанське запримітять,- мчаться,
Щоб не спізнитися на коровай,
У дар несуть палке кохання й щастя,
І вин міцних невипитий Дунай.
Шлюбом кохання скріплюють навіки –
Порив величний юних двох сердець...
Дружина з церкви вийде з чоловіком,
Їх сам Господь провадив під вінець.
Здійснити їхню заповітну мрію,
Приходять друзі, гості, увесь рід,
Велично відсвятковують подію,-
Танцюють так, аж виступає піт.
Весілля юним душі звеселяє,
Радіють сестри і брати,
Духовно кожен в дивосвіт злітає,
Шляхетної сягнувши висоти.
Благословлять їх вчинок усі рідні,
Дружки ведуть вінчальних на рушник.
Мами й тати бажають днів погідних,
Щоб сонце шлях світило й молодик.
Від щирості їм всі добра бажають,
Щоб в щасті їм, в добробуті цвісти,
І їх батьки ще дуже їх прохають,
Щоб хоч п’ятірко внуків привести.
Як дітлашата будуть їх втішати,
Сімейна дружба в душі проросте,
Їм схочеться йти до мети завзято,
У майбуття родинне пресвяте.
Для молодих це - найсвітліша днина,
Коли ідуть з любов’ю під вінок,
Їх радісних вітає Україна
І жде від них гарненьких діточок.
І врешті-решт наповнюються чари,
І тости не вщухають ні на мить,-
Усіх в полон беруть весільні чари,
Палка любов у їх серцях кипить.
|