ВОЛОШКА
*ВОЛОШКА
Мріяла волошка пуп’янки розкрити,
Милуючись сонцем в голубім зеніті,
Зваблювати бджілок, пишатися в косах,
Та зморена в’яла в чорнобильських росах.
До ранку поникла полів королівна,
Віку вкоротила їй зоря полинна.
Засмітили край наш гірш граду нукліди,-
Вп’ялися в народ наш смертоносні біди.
Поранену квітку рятували люди -
І впали сльозою свят-землі на груди,
Аж померкли зорі, мов пелюстки сині,
Горенько від того по всій Україні.
|