ЧАЇНА ДОЛЯ

Чайка край шляху жалібно квилила,
В гнізді оберігаючи малят...
Тобі ж так жаль було тих чаїнят,-
Скоріш у них повиростали б крила.

А з півночі повзла руйнівна сила
На гнізда, на родину чаїнят, -
Їх знищував безкарно супостат...
Твоя десниця шаблю оголила.

Мазепо Йване, гетьмане з гетьманів,
Ти в злуці з Карлом не здолав тиранів
І рятувався від Петра в Бендерах.

Твій змаг будив нас, як були ми гнані.
Крізь товщу літ вказав до волі двері
Невтомному Степанові Бандері.