Люди прийшли послухати поета

*  *  *
Люди прийшли послухати поета
В зал акустичний, на святиню схожий,
Поет їм рідним словом сил примножив,
Які чар дивом визріли в сонетах.

В рядках тюремні розривав тенети,
Рятував друзів від знущань ворожих,
І вперто твердив: Кривду переможем,
В житті побачим „тріумфальні злети”!..

Його хвалили, плескали в долоні,
Несли в букет заплетені мімози,-
Від захвату жінки ронили сльози.

Тримав-бо їх у щемному полоні.
Та найбільш сльози гріли дух поету,
Бо щирих сліз не купиш за монету.