ДВОТИСЯЧНЕ ПЕРЕДНОВОРІЧЧЯ

ДВОТИСЯЧНЕ ПЕРЕДНОВОРІЧЧЯ
Йде мокрий сніг. Рідкий, лепкий, холодний,
Сірезні хмари сіли на дахи,
Від стужі поховалися птахи,-
По місту не тиняють пси голодні.

Виходять рідко люди з хат сьогодні,
Сніговиків не ліплять малюки,
Ворони не обсіли лип верхи,-
Лиш вітер завива, як біс в безодні.

А вже двотисячний не за горами,
Пора для нього відчиняти брами,-
Пообіцяв, що зміни принесе.

І кожен вистраждав для себе мрію,
Що може доля чимось обігріє
За те, що довго нас облуда ссе.