ВАСИЛЕВІ СИМОНЕНКУ

   До 65-ї річниці з дня народження.
Крізь товщу літ московського затьміння,
Крізь смертний жах червоної пітьми,
З застінків всенародної тюрми
Явивсь на світ поет передвесіння.

Як ширив штик боязнь і оніміння,
Як кат впивавсь скорботними слізьми,
Він, мужності наділений крильми,
Став гнобленим зорею провидіння,

Лицар поезії, глашатай волі,
Надію втілював у душі кволі,
Знімав ману комуни з людських віч.

Та діяла ще людовбивча ніч,
І Симоненкові запроданці круті
Не дали з матір’ю побуть на самоті.