СЕСТРИ І БРАТОВЕ

СЕСТРИ І БРАТОВЕ
Витрясає з листя срібносяйні роси
Молодій березі буйний, долі гне,
Наче Перелесник у гіллі голосить, -
Сотворив круг неї пекло вітряне.
Хилиться берізка, вітру не здається,
Він же, холоднющий, дує з усіх сил,
Від його зухвальства жовкне лист і рветься,
І летить у простір поруч його крил.
От так Україну гнув тиран в неволі,
Як вітер березу, нищив красоту,
Зате, що уперто йшла в борні до волі,
Що народ свободу пестив золоту.
Й нині Україна, як береза в полі...
Сестри і братове, поможімо їй,
Хоч після Сибірів серця охололі...
Хай москвин не гне нас в бурі світовій.