МОВА УКРАЇНИ, МОВБИ СОЛОВ’ЇНА

МОВА УКРАЇНИ, МОВБИ СОЛОВ’ЇНА
Соловейко на калині у зеленім гаю
Піснею лани чарує, день благословляє,
Серцю мило і радіє душа з того співу
Солов’їного, живого, ніжного на диво.
Але мова українська теж, як солов’їна,
Чому її так не любим, як свою пташина?

Соловейко у канарки слів не позичає,
А своїм веселим співом весну зустірчає,
І від того біль тривожно серце огортає,
Що ми нашу і в столиці мову зневажаєм.
А слід було б говорити мовою своєю
У такім достойнім місці й пишатися нею.

Мова піснею зчарує, звеселить, окрилить,
До життя збадьорить тіло і воскресить сили,
Мов жар-птиця понесеться по всій Україні
І луною відіб’ється, аж у небі синім.
Западе у саму душу українське слово,
Поєднає, поріднить нас, наша рідна мова.