НОВА ЗОРЯ

НОВА  ЗОРЯ
   Любові Бенедишин
На схилі літ я вздрів ясну Зорину,
Яка зійшла на тлі тисячоріч,
Як руйнувався устрій протиріч,
Коли спасали з тюрем Україну.

Від сяяння Зорини безупину
З Надбужжя відступає глупа ніч,
Як в палахтінні чудодійних свіч,
Ятрить красою край наш соколиний.

Теплом сповите гармонійне слово,
Реальністю наповнює рядки
Віршів глибокодумних і чудових.

Нова Зорино, Любо Бенедишин,
Ти із любов’ю поколінням лишиш
“Феєрію весни” - осяювать віки.