В.ПОЛЯНЧУКУ

В.ПОЛЯНЧУКУ
Сокальщину обняло сонце ясне.
Тьмяність зника, буяє світлий день,
Край соколиний в гомоні пісень,
Що житимуть і в вічності не згаснуть.

Чуття творця їх Господу підвласне,
Наповнене незчерпністю натхнень,
Шляхетністю й любові вознесень
В добро душі закохане, в прекрасне.

Мислі його зоріють в безбережжі,
Хоча щетиняться ще підступів шпилі,-
Вільним думкам не перешкодять межі.

Очуняють поснулі уві млі...
Їм його слово нагадає хто ми,
А ворожищів настрахає громом.