ДОЛЕНЬКА ГІРКА

ДОЛЕНЬКА ГІРКА
Сонях дививсь за перелаз,
Явір радів з калиною,
Як милувались кожен раз
В саду юнак з дівчиною.
    Їм ніч була хвилиною
    І квітла черемшиною.

Зникає з пам’яті той час,
Бур’ян кругом криниченьки,
Де брала дівчина не раз
Для милого водиченьки,
    Як ніч була хвилиною
    І пахла Україною.

Спіткала доленька гірка
Кохану і коханого,-
За дротом, де Інта-ріка,
 Їх серденька пов’янули.
    І стала ніч полинною,
    І тугою невпинною.

Та не згасає їх любов...
Край саду, над криницею
Коханий місяцем зійшов,
А дівчина - зірницею.
    Замучені, сатрапами,
    Зійшлися над Карпатами.