В МЕРЕХТІННІ ЗІРНИЦЬ

В МЕРЕХТІННІ ЗІРНИЦЬ      
Мерехтінням зірниць, сяйвом їх граючись,
На Бузі плинному ніжну пісню гойда,
Милий гомін її в хвилях купаючи,
Для радості людей прозориста вода.

Пливуть, заслухавшись, білі лебідоньки
В пісню про чар-життя й міцну, палку любов,
То донька з матір’ю в альтанці край ріки,
Звеселюють нічний, задумливий покров.

Спів долинув до зір і розігнав печаль...
Співанням зваблений місяць глянув згори,
Проміннями сріблить оновлений Сокаль
І молодих веде у парк під явори.

Вчув пісню соловей, натхненням сповнену,
І сам витьохкує, неначе промовля,
Своїх соловенят вколисує до сну,-
На звершення нові всіх нас благословля.