ЄДИНІЙ

ЄДИНІЙ
Навкруг встелено снігу білого,
В садах інієм квітнуть гілки
І до личенька твого милого
Із них туляться сніжні зірки.
    Вони зичать нам дня щасливого
    І дарують весняні гадки.

Містом казка йде. Зачаровує,
Сніжить щемно вуста і чоло,-
Я цілую їх, серце лунко б’є –
І сніжинок, немов не було.
    Горить ласкою все єство моє –
    Від цілунків палких зайнялось.

Жити хочеться в світі дивному,
Де кохання за сто літ зроста,-
Щоби з радістю у стоенному
Цілувать твої любі вуста.
    Чар спивати з них в часі плинному,
    Щоб в мені другим диханням став.

А поки що синь в душі ллє ярінь,
Хоч щипає мороз, та дарма...
Ми вдихаємо свіжу прозорінь,
Нас віта українська зима.
    І вже поміж нас не проляже тінь,
    Бо у вірності тіні нема.