ХРИЗАНТЕМИ

ХРИЗАНТЕМИ
Про любов нашу всім голосиш,
    немов про меду барильце,
Але руки в мене не просиш,
    навіть не думаєш про це.
Мені щовечора приносиш
    букети пишних хризантем,
Які зросли в холодних росах,
    як меркло сонце золоте.
Пелюстки їхні білі-білі,
    налиті чаром срібних зір,
Аж пробігає дрож по тілі,
    коли на них спочине зір.
Здається, з них пливуть тумани
    і дме осінній буревій...
Ти мої сумніви, коханий,
    своєю вірністю розвій.