ЖИВУ ТОБОЮ І СТРАЖДАЮ

ЖИВУ ТОБОЮ І СТРАЖДАЮ
(романс)
Минуле повнить дні і ночі,
        щастям незвіданим зорить
І крильми споминів тріпоче.
        коханням лебедя ячить.

Де ж ти тепер, моя богине,
        що в серце туги налила?
Я б соколом до тебе злинув,
        коли б ти зіркою зійшла.

Миттєвості у вічність кануть,
        а чар твоїх очей в мені
ятрить душі розлуки рану,
        являє образ твій вві сні.

Живу тобою і страждаю,
        любов і ласку в пісню ллю.
І з нею квіти мого краю
        тобі у вічність перешлю.