СВІТАНОК
*СВІТАНОК
Світанок в багрянці зоріє,
Проміння пестить рунь зелену,
Лишень у гаю сутеніє,
Де, вітер мовить казку кленам.
В подяку за пахучу свіжість.
Йому всміхнулись пишні квіти,
А він поніжився у збіжжі
Й побіг вербові мити віти.
Покучерявив трави й просо,
Гойднув берізки зеленаві
І, мов людські сльозини, роси
Розсипав в променях ласкавих.
Під сонцем серпанкове коло
Вдягнув собі, мов перлів низку,
А, нагулявшися доволі,
Ліг в кущ троянд, як у колиску.
|