ОСІННЯ ПЕЧАЛЬ

ОСІННЯ ПЕЧАЛЬ                            
У вирій ключами журавлі летіли
І згубили в небі осені печаль,
Що гнітить навкілля сумом посивілим,
Застеля туманом журавлину даль.
Їй дуби коряться, жовтіють берези,
І клени рудіють, осики тремтять,
Вона й моє серце крає, мовби лезом,
Холодом проймає жар моїх багать.
У ранкових росах глумиться із квітів,
Нахиля додолу в’янучу траву,
Дощовим буйвітром виє в верховітті,
Веде літню пишність в стужу зимову.
І роки прожиті в далеч журавлину
В осінній засмуті, мов птахи, летять...
Та хоч на хвилину сіли б на калину,
На якій ягідки радістю пахтять.