НЕВІДЬ-ЩО ЗА КОХАННЯ

НЕВІДЬ-ЩО ЗА КОХАННЯ

Невідь-хто на землі міг кохатись, як ми,
Так жадливо лучитись серцями,
Та невдовзі звелась, мов гіркотливий дим,
Та закоханість наша безтями.

Приспів: Коли відлітали у вирій лелеки,
І віттям хитали услід їм смереки,
Ти наше кохання гірш бурі лихої
У посміх закинув в бігу до другої.

Та у серці моїм ніжність ласки забув –
Ті перлини, що душу леліють,
І своїм пустосердям того не збагнув,
Чи та друга тобою зрадіє.

Приспів: Вірністю зігріті із країв далеких
Продовжити рід свій вертались лелеки,
А ти, зелен-лугом йдучи понад Бугом,
Звеселений кайфом, вів третю подругу.

Свою честь розгубив і мене оганьбив,
Тепер в чарці шукаєш спокою,
Твоя ницість росте, як у лісі гриби,
І безслав’ям повзе за тобою.

Приспів: Літатимуть в вирій щорічно лелеки,
Шумітимуть вслід їм журливо смереки,
І час проминатиме - тижні, хвилини,
А чар мого серця тебе не покине.