ВЕСНОНЬКО, ВЕСНО!

ВЕСНОНЬКО, ВЕСНО!
Прилинь до мене, веснонько мила,
І мою пісню візьми на крила.
В моїх Карпатах їй би літати,
А не в ІнтЛазьких дебрях згоряти,
Там світить сонце, як пройдуть грози,
Тут - заполярні печуть морози,
Там жайвір в небі співа над житом,
Тут - білим снігом тундра покрита.
Леготом, весно, повівай ніжно,
Бо мені тужно, на серці сніжно...
Із Прикарпаття вій ароматом,
Змалюй в уяві батьківську хату.
Більше на неї вже не погляну.
Спалили вбивці, вивезли маму,
Сестру забрали, убили брата,
Ще й Україну хочуть розп’яти.
Дай, весно моці, сили, наснаги
Мені й моєму в ярмі народу,
У боротьбі нам примнож відваги,
Щоб якнайскорше здобуть Свободу.
            Інтлаг 1950 р.