ПАМОРОЗЬ НА СКРОНЯХ

ПАМОРОЗЬ НА СКРОНЯХ

Попрощалась осінь із бабиним літом
I пішла стрічати зиму за село,
Її слід старанно замітає вітер,-
Навкруги он стільки снігу намело.

Паморозь осіла і на мої скроні,
В очі заглядає холод навісний,
А я свою пісню заховав в долоні,
Щоб подарувати запашній весні.

Осене мрійлива, барвно-промениста,
В час, як світить сонце з-за гірських верхів,
Тобою милуюсь в пору жовтолисту,
Коли проводжаю у вирій птахів.

В пам’яті залишу осені казковість,
І як підкрадеться в’їдлива печаль,
Я її розвію й уявлю натомість
Птахів прудкокрилих, що летять удаль.